«Любий Миколаю! В цьому році я, нарешті, зрозуміла мамині слова про те, що у Бога немає інших рук, окрім людських, тому ми дамо Йому свої. Саме тому мій сусід, самотній дідусь Коля, кожного Різдва, до самої своєї смерті, купував цукерки, які щедро роздавав дітям нашого двору. Саме тому щороку наші друзі волонтери відвідують дітей в сиротинцях і лікарнях. Саме тому ми пишемо листи в притулок для старих. І я здогадуюсь, звідки з’являються подарунки під моєю подушкою, але я сподіваюся на диво. Я мрію про те, щоб в наступному році всі діти, в яких немає батьків, знайшли собі родину. А ті родини, яких розлучила війна – об’єдналися. Хай люди знайдуть собі нові будинки і роботу. І, нарешті, най дядько Саша повертається живим і здоровим з війни додому.
Добрий Миколай, я пам’ятаю, що у Бога немає рук, окрім людських, але я дуже сподіваюся на твою підтримку.
Твоя Аліса»
 
Я несколько дней думала, как написать про Алису и ее, Алисін, «ангельский проект». А потом прочитала это письмо и, мне кажется, все нужное уже сказано.